✠ 15 | Франція, відпочинок, дорога, роздуми. Де все таки жити?

Привіт, друзі 👋 

На цей допис мене надихнув допис мого знайомого. Він підняв в ньому ті теми, які в чомусь мені відгукуються, а десь і не дуже згодний. Але почну я із своїх думок, та поділюсь своєю подорожжю до Франції, району Прованс. 

Отже, в моєї дружини було на минулому тижні День Народження і було вирішено на вихідних поїхати до Франції, а точніше в район – Прованс. Там зараз дуже гарні лавандові поля та і в цілому гарна місцина, щоб відпочити та помилуватись пейзажами.  

Чесно скажу, не хотів їхати в цей Прованс, я дуже хотів в Португалію або десь на північ Іспанії в сторону Більбао, Коруна або Хихон. Не бачив я ще своїми очима океан, дуже хочу це зробити. Але так як зараз сезон, то ціни там просто не адекватні, то ж вирішили в ті місця поїхати восени або ближче до зими вже, коли ціни будуть адекватні і не буде там вже такого насичення туристів. Тож, так вирішили їхати у Францію. 

Виїхали ми в суботу о 5:00 ранку, щоб по обіді бути вже десь у гарному французькому містечку. Перша точка, в нашому маршруті це Valensole, до нього від нас 462 кілометри і 4 з половиною години дороги. Тож в дорогу.

Побачити в живу ці полотна із лавандових полей це щось неймовірне, реально дуже гарно і дуже приємний запах. 

Дружині прийшлось робити цілу фотосесію, ох... і це все під пекучим сонцем, але я вистояв 🥲 

А потім ми заїхали на сніданок в саме містечко вже Valensole і тут в мене стався якийсь культурний чи як його ще назвати шок. Містечко, це скоріше село на справді, але таке доглянуте, таке чисте, таке охайне, таке все живе. Ми зайшли в перше кафе яке зустріли, замовили їжу і бляха. Я вперше з моменту перетину державного кордону із Україною смачно поїв в цій Європі. От правда, дуже смачна їжа у Франції. Це підтвердили ми і наші подальші перекуси в різних кафе та ресторанах в цій дивовижній місцині Прованс, Франція. 

Покатались по всім містечкам які нам зустрічались по дорозі, зʼїздили на найбільший каньйон Провансу, покупались. Погуляли. 

На вечір знайшли ще гарніше місце для вечірньої прогулянки та сну – Moustiers-Sainte-Marie, це просто топове місце в дуже гарній долині під скалею, просто вау. Фотографії звісно не можуть передати цієї краси. Ми в цьому містечку провели вечір, ніч, а на ранок ще піднялись на скелі по сходинкам і на горі відкрився просто неймовірний пейзаж на долину. 

Ну і ось так напевно король колись виходив і дивився на свої володіння

Перед тим як їхати додому, вирішили поїхати ще в Марсель, але не через автобан, а через села та звичайні безкоштовні дороги. І це того вартувало. Це неймовірна краса, яку не можливо передати словами та і фотографіями. Кожне село, таке чарівне і гарне, дороги йдуть через мальовничі пейзажі. 

І от вже підʼїзжаємо до Марселя, а точніше вже по ньому, і це зовсім інша картинка 

Вже немає того пейзажу і краси як було. Та і цілому після маленьких містечок та селищ, Марсель не зайшов. 

Марсель – брудне, заплутане, не продумане місто. Із просто неймовірною кількістю бомжів, і людей такого рівня. Людям взагалі байдуже на світлофори вони йдуть на червоне на дуже великих перехрестях. Водії агресивні, моторолери та самокатчики вообще кончені. 

Ну що ж, тепер думки, подорож це звісно класно, але є думки які прийшли в голову і хочу з вами поділитись. А, можливо, навіть не так, почути вашої поради. 

Зараз я знаходжусь в еміграції разом із своєю сімʼєю, а хто теж в ній знаходиться завжди думає над такими важливими питаннями:

• Чи повернемось ми додому?
• Якщо ні, то в якій країні фінально осідати і шукати до придбання житло і повністю починати нове життя?

Якщо на перше питання можна знайти відповідь через пару років та розуміння політичної ситуації в Україні, то от 2-ге питання це дуже сильно субʼєктивно та тяжко для кожного. Я впевнений на 99%, що нікому не далось його вирішити за 10 хвилин. 

Я, нажаль, не так багато подорожував, тому робити висновки про країни із розповідей друзів, блогерів і так далі дуже тяжко. Бо в мене є свої інтереси, свої потреби і так далі, як говорив вище це все дуже субʼєктивно. 

Покатавшись по Іспанії, я дійшов висновку, що мені дуже імпонує Жирона та і в загалі Каталонія. Але поїхавши в Францію, я тепер в шоці. Як же там краще і гарніше, але не всюди і не все так просто. Що для себе відмітив:

• Їжа – вона зовсім інша і набагато смачніша. 
• Заправки – вони нормальні, із кавою, їжею і так далі. 
• Люди – вони знають англійську навіть в селах, які не є туристичними і не проти нею говорити. Наприклад в Каталонії, з вами і Іспанською не захочуть говорити, бо ви маєте знати Каталонську, я вже мовчу що Англійську ніхто майже не знає. 
• Містечка та дороги – у Франції вони інші, вони більш охайні, більш чистіші, якщо воно щось і старе – то воно вимите, доглянуте і охайне. В Каталонії теж не скажу що брудно, але зовсім не так. Більш все таки якось до пустині все воно і хоч є ті дерева, але воно все не так гарно як у Франції. 
• Якщо  порівнювати село Каталонії та Франції – 100% французьке краще. 
• А от якщо порівнювати Барселону та Марсель – 100% Барселона краще, і по чистоті і по благоустрою. 
• Якщо порівнювати водіїв та ситуацію на дорозі – в Іспанії спокійніше і комфортніше, французи такі ж кончені як і ми українці – летять, сигнялять, блимають і підрізають щоб показати що вони праві.
• Машини що в Іспанії, що у Франції всі закоцані. В Іспанії – бо вони не вміють їздити. А у Франції  – бо вони супер круті і це демонструють. 

Тепер хочу подивитись ще Португалію, Австрію, Ірландію, Ісландію, Норвегію, Британію і в ідеалі доїхати якось до Канади. І мені здається, що тільки після такого тест-драйву країн я зможу +/- щось зрозуміти.

Але ж тут, крім візуального сприйняття та відношення до мігрантів, що звичайно важливо, ще важливо розуміти економічні характеристики країни, освіту, медицину, роботу і так далі. Так поки я працюю віддалено в ІТ сфері все окей. Але ж, дружина теж захоче працювати, діти теж виростуть і захочуть працювати. А робота і Іспанія, наприклад, це взагалі щось дивне і не зрозуміле. 

Австрія імпонує, особливо Грац, але я там не був, я тільки уявляю собі як там гарно і круто. Так само як і інші країни, які є в списку. Все цікаво. Але на сьогодні я ще точно не готовий щоб продати свою нерухомість в Україні і шукати квартиру тут ще й в іпотеку, бо ціни тут ух ... не Українські.

Та і щоб зрозуміти де класно, треба жити. Пройти випробування типу як сервіс машини, школа для дітей, швидка допомога, лікування по страховій чи якось ще, зубного лікаря і так далі. А це все якось не зрозуміло поки. 

От чесно, я вірю, не втрачаю надії, молюсь і посилаю імпульси позитивної енергії в Україну, щоб все закінчилось і якимось чудом нас підтримали партнери, змінили владу, поставили демократичний рух і допомогли розвитку економіки та оборонній сфері. Щоб наша країна стала фортецею із сильною економікою і захистом. Щоб всі хотіли там жити і розвивати українське. Так, зараз менше доначу, бо рівень життя змінився суттєво. Але стараюсь це робити все одно. 

Повернемось до подорожі, а точніше результатів. 

Дорога була десь такою, тобто десь 1 050 – 1 150 км 

⛽️ Витрата палива 

Виїжджаючи із Жирони я залився до повного баку. І от повернувшись додому в мене десь 30-35% баку і машина каже що ще залишку на 400 км. Тобто я викатав більше 1000 км за вихідні і вона каже що я ще можу кататися 🙂. Середня витрата в мене 4.5 літри на 100 кілометрів вийшла на цю поїздку.

💥 Камінь в лобове скло

Так, бляха, дуже не приємно, на підʼїзді додому зловив каменя який розбив мені лобове, вроді не критично, але слід залишився і тепер напевно буду шукати де його засверлити чи шось таке.